Етиленгліколь чистий

ТІЛЕНГЛІКОЛЬ (1,2-этандиол) НОСН2СН2ОН, мол. м. 62,07; безкв. в'язка гігроскопіч. рідина без запаху, солодкуватого смаку; тобто пл.-12,7 °C, тобто кип. 197,6 °С, 100°С/16 мм рт. ст.; 1,1088;1,4316; 19,83 мПа х с (20 °С); 48,4 мН/м (20 °С); 7,3 х 10-30 Кл-м (30 °C); х ур-ні температурна залежність тиску пари в інтервалі 25-90 °C: lgp (мм рт. ст.) = 8,863 - 2694,7/t; 11,64 Дж/моль; 58,71 Дж/моль; рідини -1180,3 Дж/моль (20 °C); газу — 397,75 кДж/моль; теплопровідність 0,29 Вт/(м х град), електропровідність 1,07 х 10-6 см х 1, 38,66 (20 °C). Добре розтягнувши. у воді, спиртах, кетонах та ін., помірно — у бензолі, толуолі, діетиловому ефірі, ССl4. У етиленгліколо погано розт. ростить. і тваринні олії й не розт.мінер. олії, парафіни, каучук, ацетил- і етилцелюлоза, полівінілхлорид. Під час розчинення етиленгліколю у воді виділяється теплота та відбувається зменшення об'єму.

Водні р-ри замерзають за низьких т-рах: Концентрація етиленгліколю, % за об'ємом 20 30 40 50 66,7 80 90 Т-ра замерзання, °C -8 -15 -24 -36 -75 -47 -29.

Етиленгліколь має всі звами гліколів. З лужними металами та лугами утворює гліколяти, з орг. к-тами або їх ангідридами — одне- і двозамічені складні ефіри, з HHal — етиленгалогенгідрини НОСН2СН2На1, з РС15 — дихлоретан С1СН2СН2С1, з акрилонітрілом — моно- і ди(2-цилатано) етиленгліколю, совідв. HOCH2CH2OCH2CH2CN і [CH2(OCH2CH2CN)]2, у разі дегідратації — ацетальдегід (у є. ZnCl2), диетиленгліколь (у разі відсутності. NaOH) або діоксан (у разі нагр. у разі, коли є. H2SO4), з етиленоксидом — поліетиленгліколі Н(ОСН2СН2)nОН. Під час окиснення етиленгліколю залежно від умов і окислювача утворюється суміш гліколевого альдегіду НОСН2СНО, гліколевої к-ти НОСН2СООН, гліоксалю ОНСНО, гліоксалевої к-ти ОНССООН і щавлевої к-ти; окиснення змій. киснем призводить до пероксидів, формальдегіду, мурахинної к-те. КМnО4 і К2Сr2О7 окислюють етиленгліколь до СО2 і Н2О. У пром-сті етиленгліколь отримують гідратацію етиленоксиду. Процес проводять за 130-150 °C і тиску 1,5-2 МПа у разі співвідношення етиленоксиду: вода (1:8)-(1:15). Як побічні продукти утворюються ди-, три- та полігліколі. Вихід останніх підвищується у разі збільшення частки етиленоксиду. Наявний. к-ти та лугi швидкість р-ції зростає, але виникає проблема корозії обладнання й очищення етиленгліколю. Зазвичай, виготовлено етиленгліколю об'єднують із виробленим етиленоксидом; водночас використовують очищений товарний етиленоксид або 9-12% — р-р, що знижує собівартість етиленгліколю, але погіршує його якість. Випускають етиленгліколь двох марок: волоконний і антифризний; для першого висувають дуже жорсткі вимоги до утримання домішок альдегідів (поглинання в УФ-ферії за 275 нм має становити не менш ніж 95-97%). Перше пром. зроблений етиленгліколю, ґрунтувалося на гідролізі димерану водним р-ром соди за 200 °C і тиску 10 МПа: С1СН2СН2С1 + Na2CO3 + Н2ОНОСН2СН2ОН + 2NaCl + СО2. Етиленгліколь може бути отриманий взаємод. етиленоксиду із СО2 за т-ре 80-120 °C і тиску 2-5 МПа в наявні. галогенидів лужних металів, амонію або амінів з подальшим гідратуванням етиленкарбонату: Цей метод дає змогу використовувати водний р-р етиленоксиду (1:1), вихід 97-98%. Етиленгліколь утворюється також у разі ацетоксилювання етилену з подальш. гідролізом моно- і діацетатів етиленгліколю (кат.- хлориди Pd, Li, нітрати Fe, Ni); брак методу — висока корозійність середовища, труднощі відділення солей і продуктів р-ції, потреба регенерації каталізатора. У разі зменшення видобутку нафти і різкого збільшення вартості етилену представляють методи синтезу етиленгліколю з альтернативної сировини: синтез-газа, метанолу, СО та води за т-ре 200 °C і тиску 70 МПа або в рідкій фазі за 40 МПа в прибуті. оксидних мідно-магнієвих або родієвих каталізаторів; із СО і Н2 — через діефіри щавлевої к-ти. Етиленгліколь застосовують у хім., текстильної, автомобільної, авіаційної, електротехн. пром-сті; 41-45% світового виробництва етиленгліколю використовується для отримання синтетич. поліефірних волокон і плівок, ~ 40% — у виробленні антифризів. Етиленгліколь застосовують також у виробленні-ві гідравліч. і загартових рідин, поліуретанів, алкідних смол та ін. Етиленгліколь токсичний у разі потрапляння всередину, діє на центр. нервову систему та нирки; вимірювальна доза 1,4 г/кг. ПДК у повітрі робочої зони 5 мг/м3. Етиленгліколь — горюча рідина. Т. дос. у відкритому тиглі 120 °C, тому що самоспл. 380 °C, КПВ у повітрі: нижній 3,8, верхній 6,4% (за об'ємом).

Температурні межі займання: нижній 112 °C, верхній 124 °C.

Світове споживання етиленгліколю ~ 8 млн, зокрема на рік (1992).

Фасування від 5 л. Відсилання по Україні!

Наявність! Якість! Товар от производителя!